Наприклад, автор пише про поширення серед русинів картоплі – а от козаки, мовляв, її не любили. Час дії в романі встановити можна лише приблизно, але якщо в цей час запорізькі козаки воюють із буджацькою ордою, то жодної картоплі в той час в Україні не було.
Білгород і Акерман, наскільки мені відомо, це одне й те саме місто, а не два різних, як у романі. Автор веде читача в історичні екскурси шляхами аріїв і натякає на українськість єгипетського пантеону - що сумнівно з наукової точки зору, - а потім повторює "улюблені" штампи про євреїв-лихварів, через яких чесним трударям не продихнути. Але найгірше – це помилки і типографські огріхи. Їх забагато. Все-таки книга для дітей і юнацтва мусить бути добре відредагованою.
