Виконати вправу 224 (скласти та записати складний план тексту; написати докладний переказ тексту; завершити переказ роздумами про вибір вами майбутньої професії).

ответ:

объяснение:

ytn

u87tyi ici y yy utu yu'hr ; l   gxylg tl

ответ писать по

ответ:

роман «чорна рада» п. куліша являється видатним явищем в українській літературі, адже ніхто до цього не писав епічних творів на історичну тематику, були популярні лише вірші такого жанру.   пантелеймон куліш не просто пише історичний роман, він відтворює в ньому   ті проблеми, які хвилювали його самого та інших національно свідомих громадян україни. письменнику не байдужа доля рідної держави, він болісно переживає кожну історичну помилку і показує її значення для майбуття.

ми не можемо назвати український народ одним із головних героїв роману. скоріше, тут він виступає тлом подій. лише в окремі моменти народ виходить наперед, вирішує хід подій. на «чорній» раді 1663 року саме народ вирішив долю україни, обравши після смерті богдана хмельницького гетьманом івана брюховецького. зображуючи народ у цій ситуації, автор   наголошує на тому, що національна гідність та свідомість людей настільки пригнічена, що їх так легко   обдурити, зовсім безпідставно пообіцявши кращого життя. куліш не винить у цьому сам народ, він розуміє, що винні ти, хто протягом років принижував його, намагався повністю знищити як націю.

неможливо не звернути увагу на окремі образи людей з народу. окрему увагу є образ божого чоловіка. це кобзар, не жебрак, не       , а справжній патріот, людина від бога. його не приваблює мирське життя, багатство та слава, він не вважає себе калікою. метою життя для нього є розповісти людям правду про те, що діялося і відбувається зараз на україні. не визнає божий чоловік продажності – засуджує тих кобзарів, що стали придворними співцями за об`їдки з панського столу. на мою думку, в образі   божого чоловіка п. куліш показує нам совість українського народу, його сумління.

викликає цікавість і образ василя невольника. цей образ можна назвати неоднозначним. з одного боку – це колишній вправний козак, який знав грамоту, добре орієнтувався і на дніпрі, і в українських   степах. з іншого – це зламана неволею особистість. василь у душі не може   примиритися з тим, що йому, хороброму й відважному козаку,   доводиться прислужувати та догоджати. недарма куліш дав героєві прізвище невольник. та все ж таки рабство у череваня, хай навіть воно було добровільне, доконало василя невольника. чи не хотів пантелеймон куліш показати, що буде з усм нашим народом, нащадками вільних козаків, якщо ми приймемо неволю та змиримося з нею?

народ у «чорній раді» невіддільний від образу самої україни. автор усвідомлює його силу, але й розуміє, у чому полягає слабкість

объяснение:

ответ:

останнім часом більшість українських топ-політиків говорять про потребу конституційної реформи. президент намагається підлатати чинний основний закон, внісши до парламенту конституційні зміни щодо місцевого самоврядування та правосуддя, зміни до розділу «права людини і громадянина» ще опрацьовує створена главою держави конституційна комісія. прем’єр вже кілька разів у своїх недільних «10 хвилинах» обмовився про потребу в ухваленні нового основного закону, от тільки незрозуміло: він за те, аби ухвалювати його в парламенті - чи на референдумі. юлія тимошенко також обережно підтримала ініціативу громадянського суспільства написати «народну конституцію».

це не дивно. в незалежній україні п’ятий президент і п’ятнадцятий прем’єр, але навряд чи хтось наважиться назвати когось з них українським джорджем вашингтоном, шарлем де голлем чи лі куан ю. народ відчуває все більше відчуження від інституцій влади і розчарування не тільки в окремих політиках, а й у політичному класі як такому.

якщо чотири п’ятих населення не довіряють парламентові та уряду (президенту наразі трохи менше) реформи апріорі неможливі, бо найкращі закони ніхто не виконуватиме: іржа недовіри до законодавця мимоволі роз’їдатиме будь-які законодавчі конструкції. юридичні закони, на відміну від законів фізики чи хемії, не носять об’єктивного характеру - їх змушує працювати людська довіра та репресивний апарат. якщо 80% свідомо дотримуються законодавчих приписів, 20% можна примусити підкорятися цим приписам через прокуратуру, сбу, фіскальну службу і національну поліцію. якщо все навпаки, якщо 80% громадян не довіряють тим, хто встановлює правила гри, будь-який репресивний апарат безсилий встановити верховенство закону. зокрема і через те, що самі силовики чітко знають: друзям - все (зокрема, бюджетні потоки і фактичну безкарність), а ворогам - закон.

отже, критичний брак довіри між українським суспільством та його політичними провідниками, між суспільством і владними інституціями є найглибшою причиною як сучасної системної кризи, так і тривалого україни на межі того, що ійською влучно називають failed state - «держава-невдаха». сьогодні абсолютно зрозуміло, що черговими позачерговими виборами, а тим паче простою зміною уряду цю проблему не розв’язати, бо хвороба набула хронічного характеру: суспільство відчуває критичний брак довіри не тільки (і не стільки) до окремих політиків, а до владних інституцій та політичного класу як таких. образно кажучи, аби розв’язати цю системну проблему, слід міняти автівку, а не водіїв.