Без верби та калини нема України. Ця відома приказка повною мірою відображає те почесне місце, яке займає в наших серцях прекрасне деревце з пухнастими котиками. Дивлячись на них, на душі відразу стає тепло та легко.
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, скажімо, клен, у росіян — берізка, а в українців — верба й калина.
Верба — одне з найулюбленіших дерев у народі. Здавна супроводжує вона людські поселення й оселі. Обсадити вербою ставки й річки — значить укріпити береги, стримати зсуви. В усіх місцевостях України колись поширеними були тини з верболозу.
Здавна криниці переважно копали під вербою, бо вона — природний фільтр усіляких домішок. У річці воду для пиття також брали під цим диво-деревом, а у відро клали вербову дощечку. Це дезінфікує воду, поліпшує її смакові якості.
Верби-красуні над ставом — традиційна прикмета українського села, що повсюдно зображається в усній народній творчості.
